... восьмим кольором буду...

... насолоджуюся весною, що заглянула, швидше за все - лише на день-два ... ніколи не думав що можна так радіти її запаху, котрий виражений свіжеростопленим лайном та солодкувато-нудотними смітниками... ... думаю... ... зазвичай такий стан - ласкавого спокою - завжди надихає мене, на щось легке и трохи парфумоване... відчуваю себе якоюсь англійською школяркою... це так мило, що я повякчас навіть забуваю про те, що моя мила Caro гуляє десь з якимось Мудачо, смакує улюблене тірамісу чи балується з коханою донечкою... грає в хованки, абощо... Думаю, що треба, мабуть, позамальовувати її ім"я коректором на кожному дні... Бо вже усі вчора/сьогодні/завтра розмальовані її 22-6-33 - алфавітним кодом... Вона у мені завжди кодами... захоплено розглядаю фото останнього конкурсу, що я його вів... Ніколи не задумувався, що жінка таке багатосмислове створіння... вона сплетена з тисячі образів, що кожен свохм кольором іі робить веселковою... Буду восьмим... буду?... навряд.......... ... чомусь відчуваю невимовне бажання писати (а писати неможу - рядки для віршів заплітаються у коси-колоски). або складати паперових журавликів... Я б створив їх для тебе тисячу (не приплітайте сюди тільки Кавабату), надписавши на кожному твою чарівність, і випустив їх у вікно... нехай вони долетять до тебе... (це оригінальніше за поштових голубів)... Чи ти зрадієш? ... навляд... може пустиш їх на макулатуру і цим збережеш кілька дерев у вологих лісах Амазонки.....